Театр-музей Далі
Сальвадор Далі народився 1904 року в каталонському місті Фігерас. Тут він провів дитинство, вперше виставив свої роботи у 1919 році і згодом вирішив створити музей, який би назавжди зв’язав його ім’я з рідним містом.
Все почалося у 60-ті роки, коли мер міста Фігерас попросив Далі подарувати міському музею одну із своїх робіт. Далі у властивій йому ексцентричній манері відповів, що подарує не один твір, а цілу будівлю.
Для проекту він вибрав будинок колишнього муніципального театру ХІХ століття.
Будівля постраждала від пожежі наприкінці Громадянської війни в Іспанії, і від неї збереглася переважно зовнішня конструкція. Зруйнований простір ідеально підходив художнику, якого завжди притягували руїни, театральність та перетворення звичних речей на щось несподіване.
1961 року Далі публічно оголосив про створення музею.
Фасад схожий на сюрреалістичний сон.
Червоні стіни, величезні яйця та фігури манекенів на даху роблять музей пізнаваним здалеку. Ці деталі — не випадковий декор, а частина художнього задуму.
Основні будівельні та мистецькі роботи тривали з 1970 по 1974 рік.
Архітектурну реконструкцію доручили каталонському архітектору Жоакіму Росу де Рамісу за участю муніципального архітектора Олександра Бона Терри, проте концепцію, оформлення та художнє наповнення визначав сам Далі.
В результаті він створив це унікальне приміщення, яке складається з незвичайних кімнат і лабіринтних коридорів, які утворюють своєрідне ціле.
Музей поділено на 24 пронумерованих виставкових приміщення:
– Зали 1-18 – історична будівля колишнього муніципального театру, переобладнана самим Далі.
– Зали 19–22 – простори пізніших розширень, у тому числі для тимчасових та тематичних виставок.
– Зали 23–24 – експозиція ювелірних виробів за проектами художника.
За офіційними даними, у постійній експозиції Театру-музею знаходиться понад 1 500 творів та об’єктів, що охоплюють різні етапи життя та творчості Далі. Колекція фонду загалом налічує понад 4 000 творів та включає предмети, розподілені між трьома музеями Далі.
Офіційне відкриття відбулося 28 вересня 1974 року.
Далі хотів, щоб люди залишали музей із відчуттям театрального сну. Судячи з того, як влаштований цей простір, він прагнув не так пояснити власне мистецтво, як змусити глядача пережити його.
На церемонії були присутні Сальвадор Далі та Гала – його дружина, муза та найважливіша постать у його житті.
Проте художник не вважав роботу закінченою після відкриття: він продовжував змінювати простір, додавати нові елементи і перетворювати будівлю на композицію, що постійно розвивається.
Внутрішній двір
Одна з найвідоміших частин музею. У центрі розташований знаменитий “Дощовий таксі” (Rainy Taxi) – старий Cadillac, перетворений Далі на сюрреалістичну інсталяцію. Усередині автомобіля знаходяться фігури та елементи, що створюють ефект дощу; композиція поєднує автомобіль, скульптуру та театральну сцену.
У дворі також є незвичайні скульптурні елементи, створені Далі разом із художником Антоні Пітшотом. У них використані гілки, старі церковні горгульї, равлики та каміння з мису Креус.
Сцена під куполом
Колишня театральна сцена знаходиться під величезним прозорим геодезичним куполом, який став символом музею. Тут Далі зберіг театральну логіку простору: глядач не просто перед картиною, а всередині масштабної постановки.
У цій зоні представлені твори та інсталяції, пов’язані з різними періодами творчості художника. Купол було встановлено 1972 року; його конструкцію створив іспанський архітектор Еміліо Перес Піньєро, який надихався геодезичними спорудами Бакмінстера Фуллера.
Зал скарбів
Зал оформлений як дорогоцінна скринька з насиченими червоними відтінками та бархатистою атмосферою. Його назва пов’язана з тим, що твори сприймаються тут як художні скарби, укладені в особливий декоративний простір.
У залі зібрано важливі мальовничі роботи Далі.
Серед відомих творів музейної колекції — «Галарина» (1944–1945) та «Кошик із хлібом» (1945), хоча конкретне розміщення окремих робіт може змінюватись.
Зал рибного ринку
Назва нагадує про колишнє використання частини будівлі та історії самого Фігераса. Тут представлені твори, що дозволяють простежити розвиток Далі — від ранніх експериментів із формою та кольором до зрілого сюрреалізму.
Це важлива частина постійної експозиції, де можна побачити, наскільки різноманітною була художня мова майстра: від відносно традиційного живопису до образів, у яких звичні предмети набувають несподіваних значень.
Зал Мей Вест
Один із найзнаменитіших залів музею. Він є тривимірною оптичною ілюзією, побудованою за мотивами обличчя американської актриси Мей Вест.
Диван у формі губ, предмети меблів та елементи інтер’єру виглядають як окремі об’єкти, але з певної точки зору складаються у єдиний портрет. У створенні інсталяції взяв участь архітектор та дизайнер Оскар Тускетс Бланка. Натхненням послужила більш рання ідея Далі, пов’язана із зображенням обличчя актриси.
Зал «Палац вітру»
Головний художній акцент тут — монументальний стельовий розпис «Палац вітру», створений у 1970–1973 роках. Її розміри становлять приблизно 5,79×11,5 метра, а композиція складається з п’яти панелей.
Далі зобразив небо, простір та постаті так, щоб глядач відчував себе частиною величезного фантастичного світу. Розпис створювався спеціально для цього простору і став одним із найбільш вражаючих прикладів того, як Далі перетворював архітектуру на продовження живопису.
Зал малюнків
Тут представлені графічні роботи та малюнки, що дозволяють зазирнути у творчу лабораторію художника. Вони показують, як Далі розробляв ідеї, персонажів та композиції, перш ніж переносити їх у масштабні мальовничі твори.
Колекція музею включає малюнки, друковану графіку, фотографії, стереоскопічні роботи та інші види мистецтва, тому графічний матеріал важливий для розуміння Далі не лише як живописця, а й як експериментатора.
Музей продовжив зростати:
1981 року фонд музею придбав сусідню вежу Горгот, пізніше перейменовану Далі на вежу Галатея на честь Гали.
У 1988 році до музею було додано залу під назвою Лоджія. Тут знаходяться останні роботи Далі, засновані на наукових експериментах та вивченні класики живопису.
У 1990-х роках з’явилися додаткові виставкові простори,
а 2001 року відкрилася галерея ювелірних виробів.
Залі шедеврів представлені роботи з приватної колекції Далі твори Ель Греко, Жерара Доу, Маріано Фортуні, Модеста Уржеля, Жана-Луї-Ернеста Мейсоньє та Вільяма-Адольфа Бугро, Ернста Фукса, Джона де Андреа, Марселя Дюшана.
Ці твори допомагають зрозуміти, на яких традиціях будувалося мистецьке мислення.
Один із найцікавіших залів той, де зберігається ювелірна колекція, яку створив Далі.
На цій виставці представлено тридцять дев’ять прикрас із золота та дорогоцінного каміння, дві з них були створені за малюнками після смерті митця.
До 1970 року у співпраці з талановитими ювелірами Сальвадор Далі намалював 39 ескізів та створив 37 ювелірних виробів, які стали чудовою частиною експозиції у Музеї образотворчих мистецтв Вірджинії у Річмонді, США.
У 1981 році сюрреалістичні прикраси стали власністю саудівського мультимільйонера, який продав колекцію частинами трьох фірм у Японії. Пізніше один із цих покупців ініціював повернення додому ювелірних шедеврів Сальвадора Далі — до Іспанії.
Тільки 1999 року Фонд Гала-Сальвадора Далі викупив колекцію ювелірних виробів, створену геніальним іспанцем, за 5,5 млн. євро (900 млн. песет тоді).
Серед різних ювелірних фантазій Далі ви можете побачити: зворушливі «Рубінові губи» (1949), «Жива квітка» та «Око часу» зі сльозою в кутку (1953), один із улюблених персонажів Далі — «Космічний слон» (1961)
Фонд Гала – Сальвадор Далі був заснований з особистої волі художника 23 грудня 1983 року, щоб зберегти, вивчати та поширювати його художню та інтелектуальну спадщину.
Сам Далі очолював фонд і керував його роботою до своєї смерті в 1989 році, після чого управління перейшло до опікунської ради. З 2017 року президент фонду – Жорді Меркадер Міро (Jordi Mercader Miró), а художнім директором є Монтсе Агер (Montse Aguer).
Сьогодні фонд — приватна некомерційна організація, яка керує трьома ключовими місцями, пов’язаними з життям та творчістю художника: Театром-музеєм Далі у Фігерасі, будинком-музеєм у Порт-Лігаті та замком Гала у Пуболі.
У його завдання також входять збереження та реставрація творів, наукові дослідження, організація виставок, захист авторських прав та популяризація творчості Далі у всьому світі.
Фонд продовжує та поповнювати художню спадщину: з 1991 року він придбав понад 300 творів для своїх колекцій.
Його штаб-квартира знаходиться у вежі Галатея у Фігерасі – будівлі, яку Далі назвав на честь своєї дружини Гали.
Далі похований під музеєм.
Художник помер 23 січня 1989 року та був похований у крипті Театру-музею. Таким чином, місце, яке він вважав своїм головним художнім твором, стало місцем його останнього упокою.
