Галерея Уффіці, щорічно відвідує понад мільйон туристів і є головною пам’яткою для всіх, хто подорожує Тосканою та Флоренцією.
Нарівні з музеями Ватикану в Римі, Уффіці є найбільш відвідуваним музеєм Італії, і довгі черги за вхідними квитками до галереї майже також відомі як і її шедеври!
Галерея Уффіці займає загальну площу 13000 квадратних метрів.
Картини найбільших європейських художників, величезна колекція оригіналів античних скульптур, безліч графічних робіт та унікальні предмети інтер’єру епохи Відродження – це те, що можна побачити у знаменитій на весь світ галереї.
В 1560 перший великий герцог Тоскани Козімо I Медічі вирішив побудувати палац, де б розташовувалися адміністративні і судові канцелярії Флоренції. Італійське слово “uffizi” (уффіці) перекладається як “офіси, канцелярії”.
Козімо звернувся до свого улюбленого придворного художника та архітектора Джорджо Вазарі.
Той не тільки спроектував будівлю, але також збудував секретний коридор, який, проходячи над Старим Мостом і через церкву Санта Фелічіта, веде до садів Боболі, таким чином з’єднуючи Уффіці з палацом Пітті.
Цей коридор, який тепер називається “Коридор Вазарі”, був побудований з нагоди укладення шлюбу між сином Козімо Франческо І Медічі та Йоанною Австрійською.
Козімо I Медічі все життя побоюючись нападів і змов, оточив себе невеликим легіоном особистих охоронців зі швейцарців.
Хотів вберегти своєго сина, коли передав йому владу над Флоренцією і в прихильності міста, як до нового правителя, не був впевнений .
Таку безпеку і мав забезпечити “Коридор Вазарі”, він дозволив перетинати герцогам швидко і безпечно місто з Палаццо Пітті в Уффіці і Палаццо Веккйо і назад.
Так як будівля Уффіці мала знаходитися поряд з Палаццо Веккьо, резиденцією Козімо I, довелося знести багато сусідніх будівель, у тому числі і старовинну церкву Сан – П’єр – Скераджо.
З боку вулиці делла Нінна досі видно арки та колони цієї старої романської церкви, яку поглинула будівля Уффіці.
Будова знаходиться недалеко від річки Арно, тому роботи з його будівництва викликали у Джорджо Вазарі певні труднощі.
Для обробки монументальних порталів і ребер всього комплексу був обраний сірий камінь, що чергується з білою флорентійською штукатуркою, привезений з каменоломень у долині Мензоли, цінний настільки, що його можна було отримати за спеціальною ліцензією правителя.
Після смерті Вазарі в 1574 році, будівництво Уффіці продовжив Бернардо Буонталенті.
У 1581 році син Козімо Франческо I Медічі виставив на другому поверсі східного крила галереї античні статуї та інші цінні витвори мистецтва.
Серцем початкової колекції музею вважається Трибуна, зал виконаний Буонталенті у 1584 році.
Оскільки Франческо захоплювався алхімією, Трибуна присвячена чотирьом стихіям – воді, вогню, повітрі та землі – і прикрашена перламутровими черепашками, кольоровим мармуром та напівдорогоцінним камінням.
Трибуна має природне освітлення, причому в її стінах розташовуються найцінніші картини та скульптури, кожна з яких має свою історію появи в колекції Медичів.
З роками колекція зростала все більше і більше.
Так тривало до середини 18 століття, до повного зникнення династії.
У 1737 помер останній правитель із роду Медічі – Джан Гастоне.
У тому ж році його сестра Анна-Марія підписала документ, згідно з яким Уффіці з усіма колекціями відходила Флоренції та оголошувалась загальнодоступним музеєм.
З важливою умовою, що ніщо з цієї спадщини не повинно ніколи залишити Флоренцію.
Хочь галерея була відкрита для відвідування, але потрібна була попередня заявка, а відвідувачами ставали лише багаті та впливові поціновувачі прекрасного.
Широкому загалу галерею відкрили в 1769 році, завдяки великому герцогу Петер Леопольдо II Габсбургу.
Цей представник австрійської династії Габсбургів — вважається одним із найосвіченіших і найсвятіших правителів Тоскани.
У роки правління Леопольдо у західному крилі розмістили колекції автопортретів, малюнків, порцеляни, медалей, бронзи.
Крім того, в Уффіці відкрилася «Фондерія», в якій виготовлялися парфуми та ліки, а також експонувалися природні рідкості: ріг носорога, яйце страуса, забальзамовані тварини.
Луїджі Ланці був призначений куратором Галереї Уффіці, він зайнявся упорядкуванням усієї колекції, зокрема розміщенням виставлених картин з хронології та мальовничих шкіл.
Потім при Фердинанді III Лотарингському, коли директором музею став Томмазо Пуччіні (врятував за часів вторгнення до Італії Наполеона шедеври, які завойовники могли вивезти до Парижа), у галереї спорудили скляний дах, щоб у приміщення проникало природне світло, а біля картин розташували художників та датами створення творів.
Коли союзницькі війська почали витісняти фашистів із Італії, німці фактично зруйнували весь історичний центр чудової Флоренції.
І це незважаючи на те, що ворогуючі сторони підписали угоду не підривати історичні та мистецькі пам’ятки. Страшно уявити, що тоді діялося у місті: було підірвано водопровід та газопровід, не пощадили німці та знамениті флорентійські мости.
Вцілів від варварських руйнувань тільки Понте Веккьо, який Гітлер вніс у ранг «найхудожнішого» — авіації було надано його не бомбити.
Художні скарби для нащадків героїчно зберегли мистецтвознавці, директори та куратори музеїв. Вони ховали картини, статуї та інші музейні експонати у відносно безпечні місця.
У різні місця дев’яти провінцій Тоскани музейні зберігачі відправили 40 колекцій: у період з 13 по 28 червня 1940 зали Уффіці спорожніли.
Переїзд цінностей готувався у великій таємниці. Частину витворів мистецтва перевезли до Медічі Поджо-а-Кайано. Інші картини знайшли притулок у палаццо Преторіо ді Скарперія.
В замок Монтегюфоні, розташованому недалеко від Флоренції за наказом італійського уряду перевезли найцінніші твори з галереї Уффіці.
Один із зберігачів розповідав, що не вдалося зберегти роботи, заховані на Боссі-Пуччі. Їх захопили німці.
У Монтаньяні загалом зникло 900 картин, частина їх належала галереї Уффіці.
Серед них роботи таких художників як П’єтро Лоренцетті, Лоренцо Монако, Антоніо дель Поллайоло, Сандро Боттічеллі, Лукі Сіньореллі, П’єтро Перуджіно, Андреа дель Сарто, Агноло Бронзіно.
Коли почався наступ союзних військ, уряди Великобританії та США створили спеціальні загони MFAA. Перед ними ставилося завдання врятувати мистецькі цінності, не дати вивезти до Німеччини. До складу загонів входили мистецтвознавці, історики, архіваріуси.
На початок XXI століття колекція нараховувала низку шедеврів таких італійських майстрів, як Джотто, Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тіціан, Паоло Учелло, Джованні Батіста Сальві, фра Філіппо Ліппі, Чімабуе, П’єро делла Франческа тощо. Тут також колекція автопортретів художників різних країн, малюнки і гравюри старих італійських майстрів, окремі зразки античної скульптури.
Зібрання автопортретів — найраніша колекція автопортретів і найзначніша загальновизнана колекція у світі — становить 1600 робіт, її почав збирати ще герцог Леопольдо де Медічі у 1664 році
У XX столітті керівництво галереї передивилося концепцію придбань і почало активно купувати картини неіталійських митців, адже Італія втраила художню ініціативу ще в XVIII столітті.
Відтак Галерея Уффіці також почала купувати картини видатних майстрів інших країн. Ранній нідерландський живопис представляють роботи Рогіра ван дер Вейдена, Гуго ван дер Гуса, Ганса Мемлінга.
Серед німецьких майстрів — Альбрехт Дюрер та Лукас Кранах Старший, Ганс Гольбейн молодший.
Фламандці Рубенс та Ван Дейк представлені декількома картинами. Французька збірка навпаки — невелика.
Сьогодні галерея складається із трьох поверхів та має форму «U». Вона представлена у вигляді будов, що розташовуються паралельно один одному.
Зведені переходи з’єднуються коридором із передбаченою лоджією. Саме з її висоти відкривається гарний вид на міські околиці і річку, що протікає біля її підніжжів.
Центральний неф Сан – П’єр – Скераджо залишився майже незайманим і тепер є одним із залів Уффіці, вхід до якого знаходиться на першому поверсі галереї, поряд із головним входом до музею.
Зал Сан – П’єр – Скераджо зазвичай закритий, його відкривають лише з нагоди виставок, конференцій та урочистих церемоній. Усередині зали виставлений цикл фресок пензля Андреа дель Кастаньо, що зображує знаменитих героїв античності та видатних тосканців.
Починаючи з 21 століття, перетворення йшли одне за одним, відкривалися нові зали, переобладналися старі.
Процеси відбуваються постійно і до нашого часу.
Усі реорганізації та реставрації проходили під керівництвом чинних директорів та зберігачів музею.
2004 року проводилося грандіозне розширення за рахунок площі, відведеної для службових приміщень, що дозволило продовжити художні маршрути.
Зараз ведуться роботи з розширення галереї, зростає кількість виставкових залів, в яких вивішуються картини з багатих сховищ музею. Також ведеться будівництво нового виходу з галереї, спроектованого японським архітектором Арата Ісодзакі.
Тут ви можете оглянути:
Живопис – зібрання найкращих робіт західних майстрів, які датуються 13–18 століттями. Тут є одна з найбільших колекцій портретів у світі. Можна ознайомитися з роботами Мікеланджело Буонарроті, Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Альберто Буррі, Лоренцо Монако, Фра Беато Анджеліко та багатьох інших.
Скульптура – колекція стародавніх римських та грецьких статуй. Малюнки та гравюри – понад 117 000 експонатів, вік яких розпочинає свій відлік з 14 століття. Багато робіт належать епосі відродження.
Бібліотека та архів – зібрання понад 78 000 найменувань, серед яких документи із флорентійських музеїв, книги, періодичні видання, рукописи. Більшість друкованих експонатів спеціалізуються на історії мистецтв та художній сфері.
Галерея Уффіці, щорічно відвідується понад мільйон туристів, тому заздалегідь придбайте квитки online на сайті галереї, щоб неодмінно побачити всі шедеври на власні очі.
Всі твори, що зберігаються тут, розташовані у більш ніж 50 залах у хронологічному порядку. Саме завдяки цій мудрій організації ви зможете простежити як розвивалося мистецтво з 13 по 18 століття та змінювалися стилі живопису та скульптури, починаючи від візантійського періоду та закінчуючи бароко.
