Леонард Алан Лаудер — людина, яка зуміла перетворити маленьку косметичну компанію своєї матері на імперію краси Estée Lauder Companies і водночас увійти в історію як один із найщедріших меценатів сучасності.
Народився Леонард 19 березня 1933 року в Нью-Йорку, був первістком Джозефа та Есті Лаудер.
З юності бачив, як сімейна справа крок за кроком вибудовувала своє місце серед лідерів індустрії.
Здобув освіту у престижних навчальних закладах: Вищій науковій школі в Бронксі, бізнес-школі Wharton при Пенсільванському університеті, офіцерській школі ВМС США, а також вивчав менеджмент у Колумбійському університеті.
У 1958 році Леонард офіційно приєднався до компанії і майже сорок років очолював її розвиток.
Під його керівництвом були запущені або придбані такі бренди Clinique, Aveda, MAC, Bobbi Brown, Tom Ford Beauty, Jo Malone London та La Mer, перетворивши Estée Lauder на глобальний холдинг.
- Леонард став ініціатором створення дослідницької та розробної лабораторії компанії в середині 1990-х років.
- розробив і втілив у життя ідею придбання популярних брендів для розширення портфоліо компанії.
- 1995 року вивів «Estée Lauder» на розміщення акцій Нью-Йоркської фондової біржі, що у кілька разів збільшило ринкову капіталізацію компанії.
- на початку розвитку корпорації Estee Lauder не використовувала рекламу. А керівництво обрало стратегію безоплатних зразків продукції. Вони були чималими. Якщо зразки подобалися клієнту, він повертався, щоб придбати їх знову і знову. Це стало основою розвитку компанії.
Леонард Лаудер обіймав посаду президента компанії з 1972 по 1995 рік, був CEO з 1982 по 1999 рік, а потім головою ради директорів до 2009 року, після чого передав кермо влади синові Вільяму.
У раді директорів він залишався до 2023 року.
У 2025 році його статки оцінювалися в 9,7 мільярда доларів.
Леонард Лаудер утворив так званий індекс губної помади.
На його думку, його наштовхнула на це економічна криза після терактів 11 вересня 2001 року. Бізнесмен зауважив, що продажі косметики в такі періоди починають зростати і зробили висновок, що жінки починають купувати маленькі приємні дрібнички, коли не мають можливості робити великі покупки.
Так, восени 2001 року обсяг продажу губної помади у США збільшився на 11%.
Не менше його хвилювала медицина та суспільні ініціативи.
Леонард Лаудер також цікавився медициною та фінансував багато наукових установ та досліджень у цій сфері, наприклад:
- бізнесмен приєднався до установи та очолив Фонд дослідження ліків від хвороби Альцгеймера.
- був членом Ради з міжнародних відносин, головою Міжнародного комітету Інституту Аспена та опікуном цього закладу.
- був почесним головою Фонду дослідження раку молочної залози, входив до складу Ради президента Меморіальної лікарні Слоун-Кеттерінг.
- разом із дружиною Евелін Леонард Лаудер взяв участь у створенні Центру дослідження раку молочної залози у Меморіальному онкологічному центрі Слоун-Кеттерінг у Нью-Йорку.
Але справжня велич Лаудера виходила далеко за межі бізнесу.
Головною пристрастю Лаудера став кубізм.
Упродовж десятиліть він скуповував полотна Пабло Пікассо, Жоржа Брака, Хуана Гріса та Фернана Леже, формуючи колекцію, яку критики називають «найдосконалішою у приватних руках».
Його кредо було простим і вимогливим: дисципліна, зосередженість і готовність ризикувати. Саме ці принципи він переносив як у бізнес, так і в колекціонування. «Хороша колекція — це не випадковість, а ідея», — говорив він.
Але його інтереси виходили за рамки кубізму. У його зібранні були твори Густава Клімта, Анрі Матісса, Едварда Мунка, Агнес Мартін та інших майстрів модернізму.
Він вірив, що колекціонер має бути уважним до деталей, терплячим і готовим ризикувати заради винятковості.
«Ви не зможете зібрати хорошу колекцію, якщо ви не зосереджені, дисципліновані та не готові платити більше, ніж можете собі дозволити», — говорив він.
Одним із об’єктів його благодійної діяльності був Музей американського мистецтва Вітні. У 1971 році він приєднався до поради з придбання цього музею, а через шість років став його опікуном. Лаудер жертвував музею гроші та передавав витвори мистецтва. Крім того, він активно збирав кошти на потреби закладу.
У 2008 році він перерахував музею 131 мільйон доларів, що стало найбільшою пожертвою в його історії.
У 2013 році він зробив сенсаційний дар Музею Метрополітен — понад 80 робіт кубістів вартістю більше $1 млрд.
Це був жест, який увів його ім’я в історію благодійності ХХІ століття.
Тепер, після смерті, колекція Лаудера набуває нового звучання.
18 листопада аукціонний дім Sotheby’s представить на торгах близько 55 шедеврів із загальною оцінкою понад 400 мільйонів доларів.
Це не просто аукціон — це культурна подія, яка поєднує мистецтво і меценатство: частина виручених коштів буде спрямована на благодійність, продовжуючи життєве кредо Лаудера.
У центрі уваги — портрет Густава Клімта «Елізабет Ледерер» (1914–1916), оцінений у понад $150 млн.
Лаудер був не лише бізнесменом і колекціонером, але й справжнім стратегом культурної спадщини.
Його життя доводить, що сучасний меценат може впливати на історію так само сильно, як художники, чиї роботи він збирав.
Його ім’я тепер назавжди асоціюватиметься із золотим поєднанням двох світів — імперії краси й імперії мистецтва.
