Хоакін Соролья

Картина вважається одним із шедеврів «люміністичного» періоду Сорольї — напряму, в якому світло стає головним героєм твору, майже витісняючи сюжет.

Картина була написана у Валенсії, рідному регіоні Сорольї, де Середземне море стало його головним джерелом світла, руху та кольору. Художник казав, що саме тут він «навчився писати сонце».

На полотні зображені дружина художника Клотільда ​​та їхня дочка Марія, що йдуть уздовж берега. Це робить роботу не просто жанровою сценою, а глибоко особистим та сімейним портретом.

Соролья працював на пленері, прямо на пляжі, що було нетипово для таких великих полотен початку XX століття. Він прагнув зловити скороминущість світла та руху вітру у тканині суконь.

Білі сукні фігур служать поверхнею, що відбиває для світла, дозволяючи художнику експериментувати з відтінками синього, лавандового і сріблястого — прийом, за який Соролью часто називають «іспанським імпресіоністом», хоча він відкидав це визначення.

Композиція побудована так, що лінія моря та рух фігур створюють відчуття нескінченності, наче прогулянка продовжується за межами полотна.

У 1909 році Коли Соролья писав цей твір, він був на піку своєї кар’єри, вигравши Гран-прі Всесвітньої виставки у Парижі 1900 року. Він виставлявся у Берліні, Лондоні, Бостоні та Нью-Йорку, де 160 000 відвідувачів стояли в черзі, щоб побачити його твори.

Сьогодні «Прогулянка берегом моря» входить до колекції Museo Sorolla у Мадриді та вважається однією з найвідоміших робіт художника.