Ежен Анрі Поль Гоген

Поль Ежен Анрі Гоген народився Парижі 7 червня 1848 року.

Його батько, Кловіс Гоген був журналістом у відділі політичної хроніки журналу “Насьональ”, одержимим радикальними республіканськими ідеями; мати, Аліна Марія була родом з Перу з багатої сім’ї.

Після невдалого антимонархічного перевороту, Кловіс, не відчуваючи себе в безпеці на батьківщині, вирішив залишити Францію. Разом із сім’єю вирішили перебратися до родичів Перу, де мав намір осісти в сім’ї своєї дружини Аліни і видавати власний журнал.

На шляху до Південної Америки Кловіс помер від серцевого нападу, залишивши дружину з двома маленькими дітьми.

Таким чином, до семирічного віку Поль жив у Перу та виховувався у сім’ї матері. Враження дитинства, екзотична природа, яскраві національні костюми, безтурботне життя в маєтку дядька в Лімі залишилися в його пам’яті на все життя, позначившись у невгамовній жаді до подорожей, у потягу до тропіків.

У 1855 році, коли Полю було 7 років, він з матір’ю повертається до Франції, щоб отримати від дядька по батьківській лінії спадок, і селиться в Орлеані зі своїм дідом. Гоген швидко навчається французької мови.

Але життя в Орлеані та навчання в паризькому пансіоні набридли Гогену, і він у 17 років, всупереч волі матері, готується до вступу до Морехідного училища, але не витримує конкурсу і в грудні 1865 року наймається у плавання як курсант або учень лоцмана до французького торгового флоту. Це була перша, за загальноприйнятими мірками, ганьба, яку Поль приніс своїй родині.

До 1871 він майже безперервно перебуватиме в плаванні по всьому світу: в Бразилії, Чилі, Перу, а потім у Данії та Норвегії.

Перебуваючи в Індії, він дізнається про смерть матері, яка у своєму заповіті рекомендує йому «зробити кар’єру, оскільки він зовсім не здатний викликати до себе прихильність друзів сім’ї і може незабаром виявитися дуже самотнім». Мати не пробачила сина і лишила його спадшини.

Прибувши до Парижа в 1872 році, отримує підтримку свого опікуна, отримавши посаду біржового брокера в одній з найвідоміших фірм столиці. Йому тоді було 23 і перед ним відкривалася блискуча кар’єра.

Ніщо не віщувало йому долю художника.

У 1873 році Гоген одружується з молодою датчанкою Метте-Софі Гад, яка входить у сім’ю Ароза.

Гоген стає і батьком: в 1874 народжується Еміль, Аліна в 1877, Кловіс в 1879, Жан-Рене в 1881 і Поль в 1883. У наступні десять років становище Гогена в суспільстві зміцнювалося. Його сім’я займає все комфортабельніші квартири.

Гоген, як і його опікун Ароза, «колекціонує» картини, особливо імпресіоністів, і пише сам.

Спочатку це було недільне хобі, і Поль скромно оцінював свої можливості, а сім’я вважала його захопленість живописом милим дивацтвом

З 1873-1874 року з’являються його перші пейзажі, один із них буде виставлений у Салоні 1876 року.

Гоген знайомиться з художником-імпресіоністом Камілем Пісарро до 1874 року, але їхні дружні стосунки зав’язуються з 1878 року.

Гогена запрошують брати участь у виставках імпресіоністів з початку 1879 року: колекціонера поступово сприймають всерйоз як художника.

Митець проводить літо 1879 року у Пісарро в Понтуазі, де пише сади та сільські пейзажі, схожі на пейзажі «метра», як і все те, що він писатиме аж до 1885 року.

Пісарро знайомить Гогена з Едгаром Дега, який завжди підтримуватиме Гогена, купуючи його картини і переконуючи це робити Дюрана-Рюеля, торговця картинами імпресіоністів.

Дега стане власником близько 10 полотен Гогена, у тому числі “Прекрасна Анжела”, “Жінка з плодом манго”, або “Хіна тефатоу”.

Писати фарбами Гоген почав у 1870-х роках.

Після участі у 5 виставках ім’я Гогена зазвучало у мистецьких колах.

Митець вирішив повністю присвятити себе живопису. Але біржова криза 1882 року, що підкосила фінансове становище багатьох та відбилася і на живописі: картини погано розкуповувалися, і життя родини Гогенів перетворилося на боротьбу за виживання.

Переїзд до Руану, а пізніше — до Копенгагена, де художник продавав брезентові вироби, а його дружина давала уроки французької, не врятували від злиднів.

Шлюб Гогена розпався. Мати залишилася з 4 дітьми в Данії, а Гоген у 1885 році повернувся до Парижа із сином Кловісом.

Там він продовжує займатися живописом весь свій час, цей період став для художника переломним, в його мистецтві з’явились нові, нехарактерні імпресіонізму риси.

Жити в Парижі була складною, і Гогену довелося переїхати до Бретані. Йому тут подобалося. Бретонці дуже своєрідний народ зі своїми традиціями та світоглядом, і навіть зі своєю мовою. Гоген відчував у Бретані чудово, у нього знову прокинулися почуття мандрівника.

Там він познайомився із художником Шарлем Лавалем і який допоміг зробити у творчості майстра еволюцію, зробивши помітними у його роботах японські впливи.

У 1887 році, разом із Лавалем, вони вирушили до Панами. Поїздка виявилася не дуже вдалою.

Щоб забезпечити себе вони були різноробочими на будівництві Панамського каналу.

Захворівши на малярію та дизентерію Полю довелося повернутися на батьківщину.

Друзі прийняли його, і допомогли одужати, і вже 1888 року Поль Гоген знову перебрався до Бретані.

В 1888 деякий час жив у Ван Гога в Арлі і працював з ним.

Перебування закінчилося сваркою, пов’язаною з одним із перших нападів божевілля у Ван Гога.

Гоген був знайомий із Ван Гогом, який хотів організувати союз художників в Арлі. Саме туди він запросив свого товариша.

Усі фінансові витрати дбав брат Ван Гога – Тео. Для Гогена це була добра можливість вирватися і пожити без жодних турбот.

Але погляди митців розійшлися. Гоген почав керувати Ван Гогом, подавати себе як учителя. Ван Гог, який уже страждав на той час на психологічні розлади, не зміг цього витерпіти. Якоїсь миті він накинувся на Поля Гогена з ножем.

Про свої розбіжності у поглядах Гоген писав ” З Вінсентом ми мало чим сходимося і особливо в живописі. Він захоплюється Дом’є, Добїньї, Зіємом – людьми, яких я не переношу, і навпаки, він ненавидить Енгра, Рафаеля, Дега- всіх, ким захоплююсь я.. Він – романтик, а я ні.

Відвідавши всесвітню художню виставку в Парижі 1889 року, митець вирішив виїхати на Таїті. Грошей у нього не було, і він почав розпродувати свої картини. Зібравши близько 10 тис. франків, він вирушив на острів.

Дитинство проведене в Перу,викликало у художника потяг до екзотичних місць.

Період зрілої творчості художника розпочався з моменту переїзду до Полінезії, де він сподівався втекти від ворожого буржуазного світу.

Гоген очікував побачити тут незайману цивілізацією місцевість та людей, які живуть за первісними традиціями та віруваннями. Однак натомість він потрапив на цілком цивілізований, заселений європейцями острів.

Майстер був страшенно розчарований.

в 1891 їде на острів Папеэте. Островітяни зустріли митця на подив добре, але прагнучи і тут втекти від якихось ознак цивілізації, художник купив невелику солом’яну хатину на острові і взявся за роботу.

Найкращі свої роботи Гоген написав саме тут. Спостереження реальним життям і побутом народів Океанії зплітаються із місцевими міфами.

На багатьох картинах цього часу зображено його дружину Техуру, якій було всього 13 років. Її батьки з радістю віддали її за дружину Гогену.

Дуже юна дівчина добре знала старовинні обряди, перекази та легенди свого народу. Вона стала для художника музою, незамінною помічницею і улюбленою моделлю.

Саме Техура позувала для найкращих творів, які написав художник на острові. Але час минав, і гроші закінчувалися, до того ж Гоген захворів на сифіліс.

Він більше не міг терпіти, залишивши вагітну дружини і поїхав до Франції, де на нього чекала невелика спадщина. Але на батьківщині він провів небагато часу.

В 1895 році він повернувся до Таїті, через якійсь час знову одружився на дівчині Паура, але значної ролі музи у творчості художника не відіграла,як перша дружина.

Останнім часом митець тяжко страждав від хвороби серця, екземи та наслідків отруєння миш’яком. Сильні болі доводилося заглушувати морфієм.

Становище посилювалося постійними конфліктами з адміністрацією через спроби Гогена відстоювати права тубільців. Його підтримка їхніх протестних виступів навіть призвела до судового процесу та вироку до штрафу та трьох місяців в’язниці, але ув’язнення не було здійснено.

8 травня 1903 року помер Гоген раптово від серцевого нападу, спричиненого, ймовірно, черговою дозою морфію — біля ліжка лежала порожня ампула.

Слава прийшла до художника після смерті, коли 1906 року в Парижі було виставлено 227 його робіт. Вплив творчості Гогена мистецтво XX століття безперечно.

Життя Гогена лягло в основу роману Сомерсета Моема «Місяць і гріш». У ньому описується простий англійський брокер Чарльз Стрикленд, який залишив сім’ю, роботу та будинок, щоб займатися живописом.

На честь Гогена названо кратера на Меркурії.

Про останні роки життя Гогена було знято фільм із Дональдом Сазерлендом у головній ролі «Вовк на порозі» (1986).

Також є фільм із Кіфером Сазерлендом – «Знайдений рай» (2003).