«Нобелівська премія мистецтва»: Дженні Хольцер та Енді Голдсуорті отримали Praemium Imperiale 2026

Токіо

рік

Світ сучасного мистецтва представив нових лауреатів однієї з найпрестижніших мистецьких нагород – Імператорська премія 2026 (Praemium Imperiale), яку нерідко називають Нобелівською премією мистецтва.

Кожен лауреат Praemium Imperiale отримує премію 15 млн. японських ієн (приблизно £70 тис.), а сама нагорода щороку присуджується Японською художньою асоціацією (Japan Art Association) за видатний внесок у п’ять областей мистецтва: живопис, скульптуру, архітектуру, музику та театр/кіно.

Цього року нагороди отримали американська концептуальна художниця Дженні Хольцер (Jenny Holzer) у категорії «живопис» та британський художник Енді Голдсуорті (Andy Goldsworthy) у категорії «скульптура», архітектор Даніель Лібескінд, актриса Кейт Бланшетт та диригент Герберт Бломштедт.

Премію було засновано 1988 року Японською художньою асоціацією (Japan Art Association) на честь 100-річчя організації та на згадку про принца Такамацу — молодшого брата імператора Сева, який багато років підтримував розвиток мистецтва.

Головна ідея Імператорської премії (Praemium Imperiale) — показати, що мистецтво є універсальною мовою, яка здатна поєднувати культури та країни. Нагороду щорічно присуджують у п’яти категоріях: живопис, скульптура, архітектура, музика, театр/кіно.

Особливість Praemium Imperiale полягає в тому, що вона нагороджує не окремий твір, а ціле творче життя – художників, які змінили уявлення про можливості мистецтва та вплинули на наступні покоління.

Саме тому премію часто сприймають не просто як нагороду, а як своєрідний світовий архів сучасного мистецтва, який фіксує імена тих, хто сформував культуру кінця XX – початку XXI ст.

Лауреатів обирають не за принципом популярності чи комерційного успіху, а за довгостроковий внесок у розвиток мистецтва, вплив на світову культуру та значущість творчої спадщини.
Щороку вибирають, як правило, по одному лауреату у кожній із п’яти категорій.

Переможці отримують золоту медаль, почесний диплом та грошову премію у розмірі 15 мільйонів японських ієн. Урочиста церемонія проходить у Токіо, традиційно за участю представника японської імператорської родини.

Фінансування премії пов’язане з Японською художньою асоціацією та її культурними ініціативами; історично підтримку нагороди забезпечував медіахолдинг Fujisankei Communications Group, який бере участь у розвитку проекту з моменту його заснування.

За майже чотири десятиліття існування Praemium Imperiale набула статусу однієї з головних світових нагород для художників старшого покоління. Серед її минулих лауреатів — Девід Хокні, Френк Гері, Марина Абрамович, Крісто та Жан-Клод, Мартін Скорсезе, Акіра Куросава та багато інших визнаних майстрів.

2026 року премія стала 37-ою за рахунком.

Дженні Хольцер: художниця, яка перетворила слова на мистецтво, стала однією з найвпливовіших постатей концептуального мистецтва кінця XX-XXI століття.

Вона прославилася завдяки роботам, у яких головним художнім матеріалом стають не фарба та полотно, а слово, текст та суспільний простір. Її знаменита серія Truisms (1977–1979) – це короткі фрази та твердження, які художниця розміщувала на плакатах, рекламних екранах, світлових табло та архітектурних об’єктах.

Серед її найвідоміших висловлювань – фраза “Abuse of power comes as no surprise” (“Зловживання владою не є несподіванкою”), що стала своєрідним символом її творчості. Хольцер змусила глядача сприймати текст інакше: не як інформацію, а як художній об’єкт, який може змінювати сприйняття простору та змушувати задуматися про політику, владу, насильство та людську поведінку.

Одним із її найвідоміших проектів стала масштабна інсталяція в Solomon R. Guggenheim Museum у Нью-Йорку в 1989 році, де тексти художниці піднімалися спіральною архітектурою музею. Пізніше її роботи з’являлися на фасадах будівель та у громадських просторах по всьому світу.

Британський художник Енді Голдсуорті, один із найвідоміших представників напряму land art — мистецтва, що працює безпосередньо із природним ландшафтом.

На відміну від традиційних скульпторів, Голдсуорті створює твори з природних матеріалів: каміння, листя, гілок, льоду, снігу, землі та квітів. Багато його робіт існують лише кілька годин чи днів, поступово руйнуючись під впливом вітру, води та часу. Для художника зникнення твору не втратою, а частиною ідеї.

Його роботи нагадують глядачеві про постійну зміну природи та про те, що людина є лише частиною великого природного циклу. Однією з його відомих робіт є Листя горобини, розкладене навколо ями (Rowan leaves laid around a hole),1987р. — коло осіннього листя з темним отвором у центрі, який художник залишив поступово зникати.
Голдсуорт також створює постійні масштабні проекти, серед яких Storm King Wall у Нью-Йорку — кам’яна стіна довжиною понад 600 метрів, створена як діалог між людиною, архітектурою та природним простором.