ЕВЕЛІН ДЕ МОРГАН

На зламі століть, у той час, коли Європу охоплювала жага до містики, символізму й таємного знання, англійська художниця Евелін де Морган створила одну зі своїх найзагадковіших робіт — «Любовне зілля».

Ця картина — не просто художній твір, це справжній вхід до світу магії, алхімії та жіночої сили, яка так довго залишалась прихованою.

Перед глядачем — сцена, що заворожує з першого погляду. У сутінках алхімічної лабораторії, осяяної полум’ям свічок, прекрасна жінка в золотистій сукні готує зілля. Її руки спокійні, рухи впевнені — це не хаотичне чаклунство, а священний ритуал, відточений знанням і досвідом. Її погляд сповнений рішучості, вона наче знає: той, хто володіє любовним зіллям, тримає в руках долю.

Навколо неї — склянки, старовинні книги з темної магії, серед яких вирізняється ім’я Парацельса — видатного лікаря та алхіміка епохи Відродження.

І недарма: Евелін ретельно дотримується алхімічної колористики, що описувалась у його трактатах.

У кольоровій символіці алхімії, яку пропагував Парацельс, чотири кольори – чорний, білий, червоний та жовтий – позначають прогрес духу до остаточного просвітлення.

У «Любовному зіллі» ці кольори розташовані у «тональній спіралі», починаючи з чорного кота, який представляє початковий стан гріха, провини та смерті, далі йде біла тканина позаду чаклунки, червоний колір зілля, що наливається в чашу, подушка та її черевики, і, нарешті, золото її сукні, що позначає досягнення нею найвищого етапу духовного розвитку.

Але героїня — не типова “відьма” зі страшних казок. Вона — жриця давнього знання, носійка глибокої жіночої мудрості. Її образ водночас лякає і притягує: вона красива, але непідвладна; сильна, але спокійна. Вона — символ жінки, що повертає собі владу над власним життям і почуттями.

У творчості Евелін де Морган жінки завжди стоять у центрі — незалежні, духовні, алегоричні. Її роботи — це феміністичні манифести в образах і світлі, що транслюють боротьбу з обмеженнями, знеціненням і стереотипами. Художниця бойкотувала Королівську академію, підписувала маніфести за жіноче виборче право й писала картини, які крізь метафори трансформації, світла і темряви говорили про свободу — особисту, духовну й соціальну.