Історія викрадення та повернення картини Караваджо

Історія викрадення картини “Взяття Христа під варту ” (Поцілунок Юди) (1573-1602) розміром 134х172,5 см. — одна з найдраматичніших і найрезонансніших у музейній хроніці України. Цей випадок став рідкісним прикладом успішного повернення вкраденого шедевра, що у світовій практиці трапляється далеко не завжди.

Картина знаходилася у Одеському музеї західного та східного мистецтва і вважалася одним із головних скарбів музею.

У ніч на 31 липня 2008 року сталося зухвале пограбування: зловмисники проникли в будівлю через вікно, варварськи вирізали полотно з рами та зникли, не зашкодивши сигналізації настільки, щоб викликати миттєву тривогу. Сам факт того, що викрадачі діяли цілеспрямовано, одразу навів слідство на думку про злочин на замовлення. Оціночна вартість картини $100 мільйонів.

Зникнення «Поцілунку Юди» стало шоком для музейної спільноти. Втрата твору, пов’язаного з ім’ям Караваджо, сприймалася не просто як крадіжка, а як культурний шок національного масштабу.

Протягом двох років про долю картини не було майже жодних достовірних відомостей.

На полотні зображено євангельську сцену арешту Христа під час зрадницького поцілунку Іуди, який у такий спосіб виказав його римлянам.

Сама картина примітна тим, що художник одним із перших почав працювати з напівфігурами на подовжених полотнах — саме так він розробив тему поцілунку Юди.

Цікавий елемент композиції — різке освітлення зліва: воно надає сцені тривоги та трагічності.

Створив її Караваджо на замовлення родини Маттеї в Римі: її тодішній власник, кардинал Джироламо Маттеї, заплатив художнику за 30 днів роботи величезну суму — 125 скуді, що робило її одним із найдорожчих творів свого часу.Понад 200 років «Поцілунок Юди» зберігався у сімейній галереї Маттеї.

Сам Караваджо, до речі, створив кілька копій полотна власноруч.

У 1802 році Маттеї продали картину Вільяму Гамільтону Нізбету, члену англійського парламенту та власнику великого маєтку в Шотландії.

У 1921 році остання представниця його роду померла, і тоді картину продали на аукціоні колишньому боксерові Джозефу Річардсону, власнику салону з продажу мистецтва. Він перепродав її ірландці Марілі Вілсон, дружині окружного інспектора поліції. Цікава деталь: вона придбала полотно, бо воно… нагадувало їй про смерть чоловіка. Згодом вона подарувала його місії єзуїтів у Дубліні, які передали картину Національній галереї Ірландії.

У XIX столітті копію купив у Парижі дипломат Олександр Базилевський, а пізніше вона була подарована князю Володимиру Олександровичу.

З 1924 року шедевр зберігався в Одеському музеї західного та східного мистецтва.

Хоч картина, яку було викрадено в Одесі у 2008 році, є лише копією оригіналу — але копією, виконаною самим Караваджо.

Пошуки викраденого твору мистецтва переросли в міжнародну операцію, яку координували Департамент спеціальних операцій Міністерства внутрішніх справ України, Федеральне відомство кримінальної поліції Німеччини та Європол за участю десяти країн.

Несподіваний поворот стався у червні 2010 року під час міжнародної поліцейської операції, викрадачів вдалося затримати у Берліні під час спроби продати полотно.

Картина зберігалася згорнутою в рулон в непридатних умовах і її стан був жахливий. Для забезпечення безпечного транспортування картину було передано до консерваційної майстерні Берлінської галереї, що входить до складу Державних музеїв Берліна та Прусського фонду культурної спадщини. Німецькі фахівці провели необхідні початкові консерваційні заходи для стабілізації полотна та його придатності для повернення до України.

Міністерство культури і туризму України видало наказ про тимчасове зберігання музейного предмета Національному
дослідному реставраційному центру України.

30 серпня 2010 року німецька сторона повернула Україні картину, а у жовтні екстрадувала підозрюваних.

Довгий час «Поцілунок Юди» залишався речовим доказом у межах кримінальної справи, через що не міг бути негайно повернутий до музейної експозиції.

Дозвіл на реставрацію вдалося отримати лише у 2018 році за рішенням суду.

Роботи завершили у серпні 2021 року — до 450-річчя від дня народження художника.

28 вересня 2025 року за рішенням суду було постановлено закрити провадження у зв’язку із закінченням строку давності.

Коли реставрація нарешті почалася, фахівці зіштовхнулися із серйозними пошкодженнями: полотно було згорнуте у вісім разів, і фарба на згинах обсипалася. Викрадачі, схоже, не діставали до верхнього краю картини, тому полотно обрізали дуже нерівно. На те, щоб акуратно зшити його, пішов цілий рік.

Найсучасніші дослідження — хімічний аналіз, рентген — підтвердили, що картину було написано в XVII столітті, і використані техніки та пігменти повністю відповідають манері Караваджо. Рентген показав, що художник використовував гравірування ґрунтом для пошуку композиції — прийом, характерний для Караваджо, починаючи з 1600 року.

За словами фахівців, вдалося відновити характерну для караваджистів драматичну гру світла і тіні.

Наукову реставрацію виконала команда центру під керівництвом директора Ірини Стрельникової. Безпосередньо над живописом працювали реставратори Тетяна Бичко та Ірина Сапегіна.

Після повернення картини, колишній офіцер Управління спеціальних операцій Денис Фомичов, написав книгу щодо цих подій в пригодницькій новелі з елементами детективу «Звільнення Христа з-під варти / La Liberazione di Cristo dalla Custodia»

Автор брав безпосередню участь в операції із затримання
злочинців у Берліні. Цей особистий досвід дозволив йому відтворити реальні події в доступній літературній формі та цікаві деталі викрадення й операції з повернення картини.

Опублікована одночасно українською та італійською мовами.

Сьогодні Національний науково-дослідний реставраційний центр України представляє можливість побачити врятований твір на виставці:
«У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація», що проходить з 13 лютого до 12 квітня 2026 року у Національному заповіднику «Софія Київська» (музей «Будинок Митрополита»), за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 24.

Виставку можна відвідати щодня з 10:00 до 18:00 (вхід — до 17:30).

Квитки можна купити за посиланням

Після презентації в Києві картину планують вивезти до Литви. Там її покажуть одразу у кількох музеях Литовського національного музею, що мають мережу філій у різних містах. Після цього планують презентації у Італії.