Мона Ліза була невідома для широкої публіки до того часу, поки її не вкрали в 1911 році.
Порожнє місце нікого не збентежило, оскільки часто картини забирали для фотографії і тільки через 2 дні після тривалих пошуків понад 1000 приміщень музею охоронці доповіли про зникнення.
Зрештою, з’ясувалося, що картина висіла в неділю, але у вівторок її вже не було.
Єдиними, хто мав доступ до будівлі у понеділок, були працівники, які працювали того дня, але цей ланцюжок розслідування ні до чого не привів.
Слідство привело за анонімним доносом в квартиру художника Пабло Пікассо. Після обшуків та допитів він зізнався, що купив вкрадені з Лувру іберійські статуетки ІІІ-ІV століття через поета Аполлінера.
Через це вони стали на якийсь час головними підозрюваними та були віддані суду.
Обидва чоловіки казали що вони не знають один одного та плутались у відповідях, благаючи суд про прощення.
Після обшуків помешкань митців картину так і не знайшли.
Зрештою, суддя вирішив, що пара не мала жодного відношення до крадіжки «Мона Лізи» і нічого не знала про те, хто її вкрав та були звільнені через 4 дні. Слідство зайшло в глухий кут.
А от справжній злодій причаївся аж на 2 роки до 1913 року і вирішив, що небезпека минула, вивіз картину до Італії.
Там він зв’язався з арт-дилером з Флоренції, представився “Леонардом” заявив, що оригінал картини у нього та запросив гонорар 500 000 лір (2 мільйонів доларів).
Зустріч відбулася в готелі разом з Джованні Поджі з Галереї Уффіці у Флоренції, оскільки тільки він єдиний міг підтвердити справжність картини а коли переконався – відразу повідомив поліцію.
“Леонардо” заарештували – ним виявився італієць Вінченцо Перуджа.
Вінченцо працював в Луврі, заховався на ніч у коморі, зранку перевдягся в білий халат, зняв картину-загорнувши в полотно виніс із галереї.
Згорнути її неможливо, оскільки “Мона Ліза” написана не на полотні, а на дерев’янній плиті.
Перуджо пощастило, що судовий процес був в Італії, а не у Франції. Тому що в цій історії він виставив себе патріотом, який хотів повернути на батьківщину шедевр, начебто вкрадений Наполеоном.
Йому присудили до року арешту.
Газетярі зробили картині таку рекламу, якою б не забезпечило жодне рекламне агентство навіть за дуже великі гроші.
Власне, після цього вона і стала одним із найвідоміших творів мистецтва у світі.
Лувр зазначив, що 100 000 чоловік прийшли подивитися на картину в перші два дні після її повернення, і це був один із наймасовіших напливів відвідувачів з того часу.
Після нападу на картину в 1965 році, її помістили під куленепробивне скло.
На картину було скоєно багато нападів:
жбурляли тортом
каменем
обливали кислотою (постраждала нижня частина картини)
В 1974 році турист кинув бульбашку з фарбою
в 2009 році в картину полетіла керамічна кружка, але шедевр рятувало скло.
На початку 2024 року дві екоактивістки вилили в картину суп, свій вчинок пояснили, що вимагають права на здорову їжу, тому, що сільськогосподарська система країни хвора.
