Едвард Мунк написав “Крик” (“Skrik” по-норвезьки) у 1893 році.
Існує чотири основні версії цієї картини: дві з них перебувають у музеї художника в Осло, третя – у Національній галереї Норвегії (теж в Осло), четверта входить до колекції мільярдера Петтера Олсена. Мунк намалював також кілька пастельних версій цієї роботи і зробив з неї літографію.
В 1994 році з Національної галереї в Осло зникла картина “Крик” версії 1893 року.
Грабіжники проникли в музей рано-вранці через вікно, приставивши до нього звичайну драбину. Камери показали, що викрадення зайняло лише 50 секунд.
На місці злочину викрадачі залишили листівку.
На лицьовій стороні листівки було зображено, картину норвезької художниці Маріт Валле, на якій зображено трьох червонолицих чоловіків, які надривають животи від сміху, а на іншій стороні грабіжники написали «Дякую, за погану охорону, це було нескладно.».
Зухвале пограбування паралізувало і збентежило всю Норвегію — адже цього ж дня, 12 лютого, відкривалися зимові Олімпійські ігри у норвезькому місті Ліліхаммері і багато хто тоді всерйоз вважав, що зникнення “Крику” – це хитрий піар-трюк.
Незабаром викрадачі вийшли на зв’язок та звернулися до влади з вимогою виплатити один мільйон доларів за картину. Але отримали відмову.
Більшість викрадених предметів мистецтва зникають назавжди. Але знадобилося лише три місяці, щоб «Крик» знайшов Чарльз Хілл, майстер таємних операцій в елітному відділі мистецтва та антикваріату Скотланд-Ярду, більш відомому як Art Squad.
Англійські поліцейські вдали покупців і зустрілися зі злочинцями в номері готелю, де й виявили майже неушкоджену картину Мунка. Грабіжники спробували продати картину за скромні 250 тисяч фунтів стерлінгів (або 414 тисяч доларів), в Осгордстранді — крихітному портовому місті на півдні Норвегії. Було заарештовано трьох норвежців, винних у крадіжці.
“Я дуже щасливий і радий, що одна з наших найбільших і найвідоміших мистецьких цінностей знайшлася”, – сказав тодішній міністр культури Аас Клевеланд.
У серпні 2004 року озброєні грабіжники увірвалися до музею Едварда Мунка в Осло серед білого дня, коли там було повно відвідувачів, зірвали 2 картини норвезького художника зі стін, вибігли з будівлі, сіли в автомобіль Audi чорного кольору та втекли.
За словами очевидців, поліція прибула лише за чверть години, хоча найближча поліцейська ділянка знаходиться за півмилі від музею.
Перехожому вдалося сфотографувати грабіжників, коли ті бігли до своєї машини зі вкраденими картинами
За словами охоронців, під час нальоту один із злочинців тримав їх під прицілом.
Свідки пограбування розповіли, що коли злодії тікали, “Крик” упав на підлогу.
Рами від полотен були знайдені в іншій частині міста, полотна з них були вирізані.
Есперти висловлювали занепокоєння станом картини, оскільки ця версія картини досить стара. Крім того, Мунк застосовував особливий тип суміші фарб та пастелі, і, як кажуть співробітники музею, вони бояться, що полотну було завдано шкоди.
Системи охорони в Музеї Мунка практично не існувало, світові шедеври висіли майже на цвяхах. Не було жодних електронних засобів захисту експонатів, ні сигналізації, ні навіть елементарної тривожної кнопки.
Як потім з’ясувалося, картини Едварда Мунка “Крик” та “Мадонна” обидві датовані 1983 роками, не були застраховані від викрадення.
Для комуни Осло, яка є власником цих творів мистецтва, страхування картин було дуже дорогим, тому полотна були застраховані лише від пожежі та повені.
Влада виявила автомобіль, на якому було здійснено пограбування. Після перегляду запис камер спостереження, з’ясувалося, що принаймні один із трьох членів банди говорив норвезькою.
Злочин, очевидно, ретельно планувався: до квітня 2005 року слідство не мало жодних доказів.
Норвезька громадськість готувалася до гіршого після того, як Dagbladet, одна з національних газет, поширила чутку, що “Мадонна” і “Крик” були спалені викрадачами, які зневірилися продати картини всередині країни або вивезти їх за кордон.
Муніципалітет Осло оголосив винагороду 2 мільйони крон (413 тисяч доларів) за інформацію про місцезнаходження полотен і звернувся до невідомих злочинців з проханням пощадити національне надбання.
2005 року вдалося заарештувати організатора пограбування банку – 30-річного шведа Давида Тоску. Він дав свідчення і, що особливо важливо, несподівано назвав імена чотирьох людей, пов’язаних з крадіжкою картин Мунка. Але Тоска навідріз відмовлявся від своєї причетності до музейної справи.
Лише навесні 2005 року відділ боротьби з організованою злочинністю зміг провести перші арешти. Під варту було взято четверо норвежців, влітку було заарештовано ще двох.
Суд відбувся восени 2005 року, вирок ухвалений у лютому 2006-го.
Бьорна Хоєна засудили до семи років в’язниці за організацію нальоту, Петтера Таральдсена, який був за кермом автомобіля, — до восьми років, а Петтера Россенвінга — до чотирьох за надання банди своєї машини. Хоєна та Таральдсена також зобов’язали виплатити компенсацію у розмірі 122 мільйонів доларів.
Двох безпосередніх виконавців пограбування заарештувати не вдалося, як і знайти картини.
1 серпня 2006 року у найбільшій норвезькій газеті Verdens Gang з’явилося повідомлення, що адвокат Давида Тоски веде секретні переговори з прокурором. Журналісти припустили, що це може бути пов’язане із пошуком картин Мунка, мабуть, знав, де вони знаходяться, і спробував зменшити термін ув’язнення. Коментарів з обох сторін не давали, але рівно через десять днів – 31 серпня – “Мадонна” і “Крік” були знайдені.
“Картини пошкоджені набагато менше, ніж ми побоювалися”, – заявив начальник поліції Івег Стенсруд на прес-конференції.
Він також сказав, що ні викуп за роботи Мунка, ні винагороду інформаторам не виплачувались.
У картині «Крик» вологою було пошкоджено нижній лівий кут, а «Мадонна» мала кілька розривів на правій стороні картини, а також дві дірки в руці Мадонни.
У вересні 2006 року, перед початком реставрації, музей Мунка виставив ці картини на загальний огляд і протягом наступних п’яти днів їх побачили близько 5500 відвідувачів.
Знадобилося ще 2 роки для їхньої реставрації, перш ніж вони повернулися на своє місце в музеї.
Через рік після крадіжки «Крика» та «Мадонни» в 2005 року зникли ще три роботи Мунка — дві літографії (портрет шведського драматурга Августа Стріндберга та автопортрет художника) та акварель 1915 року під назвою «Жінка в блакитній сукні.»
Вартість вкрадених творів оцінили у кількасот тисяч доларів.
Картини висіли у ресторані готелю Refsnes Gods, а вкрали їх троє молодих людей віком від 17 до 22 років. Виявились картини лише через добу після події, проте одна літографія постраждала: тепер її «прикрашає» подряпина завдовжки 16 сантиметрів.
13 листопада 2009 року з галереї в Осло була вкрадена літографія Едварда Мунка «Історія» (Historien, 1914–1916).
Власник галереї Nyborgs Kunst Паскаль Нюборг не сумнівається, що пограбування було сплановано заздалегідь, злочинці діяли професійно, точно знали, що їм потрібно, і не взяли нічого, крім Мунка – всі інші картини на місці. Він також додав, що картину було виставлено у галереї на продаж сім’єю, яка володіла літографією довгі роки.
Її вартість оцінюється в два мільйони норвезьких крон (близько 240 тисяч євро)
Досягнення поліції поки що вичерпуються виявленням автомобіля, на якому було здійснено крадіжку: вони знайшли білий Citroen Berlingo, але ні картини, ні викрадачів, як і слід було очікувати, в автомобілі не було.
Завдяки медіа-шуміху, який не вщухав всі роки, ціни на творчість Мунка значно зросли.
У травні 2008 року його картину «Дівчата на мосту» (1902) продали на аукціоні Sotheby’s за 30,8 мільйона доларів.
Цей результат утричі перевищив попередній ціновий рекорд на твори художника і, до речі, майже вчетверо — власну аукціонну ціну картини (1996 року картину «Дівчата на мосту» було продано за 7,7 мільйона доларів).
