ВІНСЕНТ ВАН ГОГ

Вінсент Віллем ван Гог народився 30 березня 1853 року в невеличкому селі Гроот-Зундерт, Нідерланди.

Його батьками були Теодорус ван Гог, пастор реформаторської церкви, та Анна Корнелія Карбентус, дочка палітурника.

Від батька Вінсент отримав побожність, а від мами любов до читання.

Новонародженого назвали на честь дідуся Вінсента ван Гога та старшого брата, який помер у свій перший день життя. Практика використання того самого імені не була незвичною в той час.

Сім’я жила скромно, але освіту батьки змогли дітям дати, з 1861 року Вінсент та його сестра Анна навчались вдома з гувернанткою.

А в 1864 він поїхав до початкової школи-інтернату.

Троє дядків Ван Гога займались торгівлею творами мистецтва, мали свою арт галерею «Goupil & Cie» в Гаазі, (і філії у Лондоні та Парижі), взяли Вінсента до себе на роботу, коли йому тільки виповнилось 16 років.

Фірма виставляла та торгувала картинами XVIII—XIX століть, а також деякими репродукціями полотен.

Вінсент швидко вчився оцінювати картини. Там він і познайомився із новим тоді напрямом, як імпресіонізм.

Через 4 роки, Вінсен поїхав попрацювати в лондонську філії галереї. В свої 20 років, він заробляв набагато більше, ніж його батько.

Але його спіткало невзаємне кохання, Вінсент впав у відчай та замкнувся у собі.

Родичи, щоб змінити стан племінника, переводять його працювати у філію в Париж.

Психологічний стан це не виправило, Вінсент став більш відлюдкуватим.

На роботі він обурювався тим, що твори мистецтва сприймаються як товар, і висловлював це клієнтам.

Але коли Вінсент звинуватив роботодавців, у організованій злочинністі, його звільнили.

Митец вирішив піти по стопам свого батька, повернувся до рідного дому і почав готуватися до державних іспитів з теології.

Ван Гог писав: «Хочу утішати принижених. Думаю, що професія художника гарна, однак вважаю, що професія мого батька — святіша. Я хотів би бути таким, як він…».

Але не підготувавшись як слід, іспити Вінсент провалив.

В 1878 році вирішив працювати на посаді місіонера- проповідника у вугільновидобувному районі в Бельгії, де допомагав бідним (район був забруднений, умови були жахливими. Великі сім’ї змушені були жити разом у тісних брудних кімнатах). Вінсент віддав свій одяг і іжу бідним, жив у бараці, часто спав на соломі.

Церковні управителі були не в захваті від його поведінки, а коли він став на бік шахтарів під час одного страйку, йому заборонили надалі проповідувати.

Саме тоді він зрозумів, що «теологія — неймовірне шахрайство» і що його покликання — живопис.

У 1880 році брат Тео заоохотив Вінсента вступити до Академії мистецтв у Брюсселі. Знання перпективи, анатомії значно удосконалили стиль малювання художника. Але через деякий час Вінсент покинув академію і поїхав вчитись до чоловіка двоюрідної сестри – художника Антона Мауве.

Мауве навчив його малювати акварельними фарбами та позичив гроші, щоб винайняти невеличку студію біля залізничної станції.

Місце із бідними шахтарями, ще довго не покидали спогади митця.

Біля двох років Вінсент малював серії картин та малюнків.

У 1885 році ван Гог закінчив малювати «Їдців картоплі», яку часто називають його першим шедевром.

На картині зображено родину селян, які вечеряють картоплею при світлі лампи.

Я хотів передати враження від побуту людей, який відрізняється від нашого. Їжа – це результат їхньої важкої фізичної праці.»

Попри інших художників Вінсент не романтизував життя селян. На картинах художник намагався передати їх життя, загнаними у пастку важка робота – їжа.

У листопаді 1885 року ван Гог переїхав до Антверпена, де поступив до безкоштовної школи малювання. Але і тут кинув навчання і 1886 року переїхав у Париж до брата Тео, який на той час уже декілька років керував французькою філією галереї «Goupil & Cie».

Вирішивши вивчати образотворче мистецтво, Вінсент вступив на навчання до відомого живописця Фернана Кормона. Кормон користувався репутацією серед молодих художників завдяки ліберальному підходу до навчання.

Саме тут Ван Гог подружився із художниками Анрі де Тулуз-Лотреком, Емілем Бернаром, трохи згодом і з Гогеном.
Вінсент радів, що нарешті знайшов однодумців, які як і він передавали глибинні емоції, що переживали всередині.

Завдячуючи брату Тео та його зв’язкам в аристократичних колах, Вінсент відкрив для себе імпресіоністів.

Він відвідував численні виставки, на яких виставлялись роботи Деґа, Моне, Піссарро та Сіслея.

Захоплення імпресіонізмом тривало недовго — художник зрозумів, що його живопис має бути абсолютно іншим.

Навесні 1887 року Ван Гог познайомився з Полем Сіньяком, він захоплено сприйняв ідею неоімпресіоністів, навчитись зіставляти кольори, але попрацювавши у цій техниці Вінсент вирішив, що точність у кольорах не його стиль і такий метод не його. (Мости над Сеною у Аньєрі)

На початку 1888 року Вінсент втомлений від постійних хвороб, від холодного Парижу та довгої відсутністі сонця вирушив до Провансу в маленьке містечко Арлі. Художник був приємно здивований красою природи.

Завдяки фінансовій підтримці брата Тео, Вінсент орендував будинок в центрі Арлі, три кімнати: майстерня, спальня та гостьова кімната.

Самотність не відпускала художника і він постійно запрошував до себе друзів художників. Мріяв створити клуб художників та разом працювати.

У жовтні нарешті відкликнувся на пропозицію працювати разом Поль Гоген. Всі фінансові витрати дбав брат Ван Гога – Тео. Для Гогена це була добра можливість вирватися і пожити без жодних турбот.

Але погляди митців розійшлися. Гоген почав керувати Ван Гогом, подавати себе як вчителя.

Ван Гог, який вже страждав на психологічні розлади, не зміг цього витерпіти. А Гоген не міг звикнути до постійних перепадів настрою товариша.

Зрештою 23 грудня ввечері ван Гог під впливом душевного розладу накинувся на Гогена з бритвою у руці.

Але скривдити вдалося тільки себе, Вінсент відрізав частину власного вуха, якби його не знайшли, він міг померти ще тоді від втрати крові.

Після лікарні стан не покращився, жителі міста висловлювали незадоволення поведінкою ван Гога, сусідські діти кидали у нього камінням й обзивали дурнем.

Петиція про його запроторювання до шпиталю зібрала 81 підпис.

Усвідомлюючи свій стан, ван Гог сам погодився лягти в лікарню для душевнохворих Сен-Поль у Сен-Ремі-де-Прованс.

Художнику поставили діагноз «скронева епілепсія» (сформульовано як «гостра манія зі слуховими та зоровими галюцинаціями») й призначили лікування таблетками та «гідротерапією» (періодичним занурюванням у ванну з водою).

Стан ван Гога стабілізувався, і йому дозволили малювати. Художник створив один з найвідоміших своїх шедеврів — «Зоряну ніч».

У середині липня у ван Гога стався новий напад, він намагався отруїти себе, зївши фарби. Побоюючись, що він може отруїти себе, лікарі конфіскували його фарби.

Коли виснажений Вінсент нарешті прийшов до тями, він усвідомив, наскільки серйозно він хворий.

Ван Гог прожив у Сан-Ремі рік, мешкаючи у одній кімнаті та обладнавши іншу під студію.
За цей час він написав близько 140 картин, і за власним зізнанням почувався краще: «Тут я почуваюсь щасливішим за роботою, аніж на вулиці».

У Сан Ремі його стан не покращувався, але головний лікар хотів позбутися проблемного пацієнта, тому Вінсента виписали і 1890 року він сів у потяг, який прямував до Парижу і поїхав до брата.

Подорож пройшла без проблем, Вінсент був тепло прийнятий братами. Про Йоганну, дружину Тео, у нього склалося враження як про сердечну та інтелігентну жінку.

Незважаючи на погане самопочуття, Вінсент вже через кілька днів вирушив до Овер-сюр-Уаза, куди його запросив шанувальник образотворчого мистецтва та прибічник імпресіонізму, лікар Поль Гаше.

А брат Тео дуже сподівався, що він допоможе вилікувати брата.

В Овер-сюр-Уазі ван Гог багато писав. Підрахували, що в цьому містечку художник створив близько 70 картин.

Деякі стали справжніми перлинами творчості майстра: «Церква в Овері», Портрет лікаря Гаше тощо.

Влітку ван Гог вирішив поїхати на кілька днів до Тео у Париж. Там між братами сталася сварка з приводу грошей та умов, у яких Тео зберігав картини Вінсента у Парижі.
Вінсент відчув, що став тягарем для брата, фінансові справи якого погіршились й того самого дня повернувся до Овер-сюр-Уаза.

Ввечері 27 липня 1890 року ван Гог вийшов з дому із мольбертом й фарбами та попрямував до пшеничного поля.

Там він дістав позичений у когось із знайомих револьвер і вистрілив собі в груди.

Тяжко поранений, він повернувся до готелю, де його і знайшли доктор Гаше та місцевий терапевт. Гаше відправив повідомлення брату Вінсента, і Тео приїхав наступного дня.

Останні хвилини життя Вінсент стискав руку брата, який і почув останні слова ван Гога: «Мені хотілось би піти з життя ось так».

Вночі Вінсент ван Гог пішов з життя.

Художник помер, коли його ім’я тільки почало набирати популярності.

Картини Ван Гога «Іриси» та «Зоряна ніч» були схвально зустрінуті на осінньому салоні у Парижі, а ще десять картин було відібрано після того, як Клод Моне оголосив роботи Вінсента найкращими на всій виставці.

Деякі картини були відвезені на виставку «Ле Вен» у Брюсселі, і навіть продано за 400 франків, завдячуючи дуже сприятливому відгуку критика Альбера Орьє у журналі “Mercure de France».

Після смерті Вінсента ван Гога, всі його непродані роботи стали власністю брата Тео. Але і брат помер через 6 місяців після смерті Вінсента, залишивши все майно своїй дружині Йоханні Гезіні ван Гог-Бонгер.

Вона відіграла ключову роль у зростанні популярності Вінсента ван Гога по всій Європі детальніше читати.

Творчість художника можна поділити на такі періоди:

Період Нідерланди
Цей ранній період характеризується наявністю темних тонів (оливково-зелених, глинисто-коричневих кольорів та темної охри), а також зображенням селян, що працюють. Наочним прикладом даного етапу розвитку може бути його знаменита картина «Їдаки картоплі».

Період Париж
Ван Гог розпочинає новий етап із висвітлення палітри. У його роботах заграли червоні, блакитні та жовто-жовтогарячі тони. Також художник почав проводити експерименти, і тоді з’явився його «відмінний знак»-короткий і динамічний мазок. Була ще одна особливість цього періоду: малював, він переважно автопортрети; на натурників бракувало коштів.

Період Арль
В основному, на полотнах яскравими фарбами зображено краєвиди. Тут і фруктові дерева, що потопають у квітах, і кукурудзяні поля, і соняшники. Напевно, «Соняшники» досі є найвідомішим твором Ван Гога.

Період Сан-Ремі
Ван Гог пише свої картини, перебуваючи у клініці для душевнохворих, саме тому основними темами цього етапу виступають лікарняні палати та коридори, пацієнти, а також вид на сад, що відкривається з вікна. Інші картини цього періоду, це пейзажі, над якими він працював поза клініки. Мазки художника продовжують залишатися енергійними та повними рухами, змінилася лише кольорова гама, вона стала трохи м’якою та стриманою.

Період Овер-сюр-Уаз
Найвідоміші полотна цього періоду, а це серія панорамних пейзажів, куди належить і знаменита картина «Пшеничне поле з воронами». Цей період характерний тим, що художник застосовує шалено-насичені фарби.