Історія створення музея Ван Гога

Після смерті Вінсента ван Гога в 1890 році всі його непродані роботи стали власністю брата Тео. Але і брат помер через 6 місяців після смерті Вінсента, залишивши все майно своїй дружині Йоханні Гезіні ван Гог-Бонгер.

Вона майже не знала свого шурина, однак звернулася до листів, «не заради Вінсента, тільки заради Тео, щоб дізнатися кожну дрібницю, яка хвилювала його за життя».

У неї залишилася квартира в Парижі, заповнена кількома предметами меблів і близько 200 робіт Вінсента які не мали в той час ніякої цінності.

Незважаючи на поради «доброзичливців», що їй радили позбутися картин, вона натомість повернулася до Нідерландів відкрила пансіонат у Бюссюмі, селі за 25 км від Амстердама, і почала відновлювати свої контакти у світі мистецтва.

Йоханна старанно працювала над редагуванням листування братів, випустивши перший том нідерландською мовою в 1914 році. Вона також відіграла ключову роль у зростанні популярності Вінсента ван Гога по всій Європі, передаючи його роботи на різні ранні ретроспективні виставки. Крім того, Йоханна написала історію родини Ван Гога.

Згодом Йоханна зазнала фінансових труднощів, і жінці все ж таки довелося попрощатися з деякими полотнами.

Коли в 1925 році вона померла, її справу продовжив син Вінсент Віллем Ван Гог (якого назвали на честь дядька).

Колекція картин, яку успадкував Віллем, була надана в оренду в Міський музей (Амстердам).

У 1962 році колекцію було переведено до ініційованого державою Фонду Вінсента ван Гога. (До правління фонду входили його друга дружина, троє його дітей, представник голландського уряду і він сам.)

Потім фонд передав колекцію Музею Ван Гога в безстрокову оренду.

Також племінник Вінсента розповідав охочим про життя художника, допомагав тим, хто вивчає його творчість.

21 липня 1962 року було підписано угоду між державою Нідерландів та Фондом Вінсента Ван Гога. Сім’я передала всю колекцію, що складалась з 200 картин Вінсента Ван Гога та Поля Гогена, 400 малюнків та всіх листів Вінсента, державі за 15 мільйонів гульденів. Це започаткувало Амстердамський музей Ван Гога.

Проект музею було доручено архітектору Герріту Рітвельду.

Будівництво тривало майже двадцять років.

Рітвельд був важливим членом De Stijl, групи прогресивних художників і архітекторів, що діяла в 1920-х роках.

Модерністське бачення Рітвельда наголошувало на геометричних формах і світлому відкритому просторі.

Особливо це помітно на сходах центрального холу, де денне світло потрапляє в музейні галереї через високе світлове вікно.

До закінчення 1973 року Музей був відкритий для широкої публіки.

У 1998 та 1999 роках будівля була відреставрована голландським архітектором Мартіном ван Гором, а японський архітектор Кісе Курокава додав виставкове крило.

Обидві будівлі мають відкритий дизайн, який підкреслює геометричні форми та пропускає багато природного світла у виставковий простір.

Курокава був відомий перш за все своїми оригінальними проектами для японських музеїв та аеропорту Куала-Лумпур.

Добудова виставкового корпусу до музею стала можливою завдяки підтримці Японського фонду та токійської компанії Yasuda Fire & Marine Insurance Company Ltd.

Навесні 2014 року було розпочато будівництво нового вхідного фойє на Музейній площі.

Вхідний хол створює додаткові 800 м2 площі, що означає, що музей краще обладнаний для прийому зростаючої кількості відвідувачів, чисельність яких щорічно налічує понад 1,5 мільйона.

Додатковий простір також означає, що музей може приймати більші конференції та прийоми.

Музей Ван Гога значною мірою профінансував цей проект сам.

Загальна вартість у €20 мільйонів була зібрана за рахунок власних ресурсів музею та щедрої підтримки окремих осіб, фондів, урядових установ і компаній.

Музей поповняється творами Ван Гога шляхом купівлі та дарування.

У музеї є дослідницька бібліотека, відкрита для публіки, і аудиторія для публічних лекцій і фільмів про Ван Гога.

Усі роботи художника розбиті на п’ять груп із хронології їх створення. І всі ці хронологічні періоди відповідають етапам у творчості та житті Ван Гога: Нідерланди, Париж, Арль, Сан-Ремі-де-Прованс, а також Овер-сюр-Уаз.

У музеї розміщено інтерактивні стенди, де кожен може вивчити під мікроскопом, як виглядають зразки фарби унікальних полотен. Можна спробувати намалювати краєвид або змінити на моніторі комп’ютера колір картини.

Період Нідерланди

Цей ранній період характеризується наявністю темних тонів (оливково-зелених, глинисто-коричневих кольорів та темної охри), а також зображенням селян, що працюють.

Наочним прикладом даного етапу розвитку може бути його знаменита картина «Їдці картоплі». Особливо похмуро виглядають полотна при тьмяному світлі; саме таке освітлення супроводжуватиме відвідувачів у першій залі.

Період Париж

Ван Гог розпочинає новий етап із висвітлення палітри. У його роботах заграли червоні, блакитні та жовто-жовтогарячі тони. Також художник почав проводити експерименти, і тоді з’явився його «відмінний знак»-короткий і динамічний мазок. Була ще одна особливість цього періоду: малював, він переважно автопортрети; на натурників бракувало коштів. Виділити в цьому залі можна «Автопортрет у фетровому капелюсі».

Період Арль

Відвідувачі музею матимуть змогу чітко побачити становлення художника. В основному, на полотнах яскравими фарбами зображено краєвиди. Тут вам і фруктові дерева, що потопають у квітах, і кукурудзяні поля, і соняшники. Напевно, «Соняшники» досі є найвідомішим твором Ван Гога.

Період Сан-Ремі

Ван Гог пише свої картини, перебуваючи у клініці для душевнохворих, саме тому основними темами цього етапу виступають лікарняні палати та коридори, пацієнти, а також вид на сад, що відкривається з вікна. Інші картини цього періоду, це пейзажі, над якими він працював поза клініки. Мазки художника продовжують залишатися енергійними та повними рухами, змінилася лише кольорова гама, вона стала трохи м’якою та стриманою.

Шедеври цього періоду виставлені в музеї, наприклад, відомі «Іриси» та «Пшеничне поле з жнецем».

Період Овер-сюр-Уаз

Найвідоміші полотна цього періоду, а це серія панорамних пейзажів, куди належить і знаменита картина «Пшеничне поле з круками», знаходяться в музеї. У залі, де знаходяться витвори даного етапу, дуже яскраво, особливо в порівнянні з тьмяно освітленим першим залом. Цей період характерний тим, що художник застосовує шалено-насичені фарби.

Представлені окремо:

Друзі художника – Поль Гоген “Дерева манго, Мартініка” та “Вінсент Ван Гог пише соняшники”, Анрі де Тулуз-Лотрек “Молода жінка за столом”, “Іспанська танцівниця” Жорж Меурат “Сіна в Курбевуа”, Поль Сіньяк “Понтон в Аньере”

Твори Едварда Мунка, Віллема де Кунінга, Френка Бекона та інших, які черпали натхнення з полотен та біографії Вінсента.

Японські гравюри – одне із захоплень братів, тому їхню колекцію представили окремим розділом.

Колекція французького друку відбиває значну частину творчості, присвячену Парижу.

Зібрання малюнків на папері рук Кер-Ксав’є Русселя, Анрі Габріель Ібельса та Моріса Дені.

Зробити перерву та відпочити можна у кафе музею Le Tambourin.

Купити в магазинах на пам’ять сувеніри натхненні творчістю Вінсента Ван Гога: книги, репродукції картин та багато іншого.

Враховуючи ринкові ціни на твори Ван Гога та попит на його картини, за які віддаються астрономічні суми на аукціонах на картини митця до сих пір ведется охота серед грабіжників.

Музей Вінсента ван Гога не став виключенням, його грабували двічі.

Але поліцейським багатьох країн і не без допомоги Інтерполу вдалося повернути крадені картини до музею.

Більше детально про пограбування музею можна почитати тут