€50 мільйонів за «Іриси»: картина Клода Моне із колекції Шлюмберже встановила рекорд
Париж
рік
22 жовтня на вечірніх торгах Sotheby’s у Парижі картину Клода Моне «Іриси» (Iris, 1924–1925) було продано за €50 млн. з урахуванням комісії. Полотно не тільки перевищило верхню межу попередньої оцінки більш ніж на €20 млн, але й стало найдорожчим витвором мистецтва, який колись був проданий на французькому аукціоні. За роботу виборювали близько 45 хвилин, а переможцем став приватний колекціонер з Азії.
Майже сто років одна з пізніх картин Клода Моне залишалася невидимою для публіки. «Іриси» зберігалися у приватній колекції родини Шлюмберже, не брали участі у виставках, не з’являлися на великих ретроспективах. Не було й аукціонної історії, яка зазвичай супроводжує знакові твори: жодних гучних торгів, зміни власників чи рекордних ставок.
Історія походження картини.
«Іриси» були написані у 1924–1925 роках, лише за рік-два до смерті художника у 1926 році.
Її шлях можна описати коротким ланцюжком:
Клод Моне → Мішель Моне → Катя Гранофф → Жанна Шлюмберже → родина Шлюмберже → Sotheby’s.
Після смерті Клода Моне його твори залишалися у власності родини, а згодом частина пізніх робіт опинилася у руках французької галеристки Каті Гранофф. У 1950-х роках, коли Жанна Шлюмберже формувала свою колекцію, пізній Моне ще не мав того статусу, який він отримав згодом.
У пізніх роботах художник дедалі більше відходить від чітких контурів і традиційного способу передавати предметний світ. Квіти, вода, світло, відображення та рослинність починають перетікати одне в одне. Її розміри — близько 160 × 180 см.
Ще одна особливість «Ірисів» — їхній стан.
За інформацією Sotheby’s та спеціалістів, полотно збереглося на оригінальному полотні, без підкладки та без лаку і не зазнавало реставрації. Для пізнього Моне це особливо важливо. Його живопис багато в чому існує не лише завдяки кольорам, а й завдяки самій матеріальності фарби — товщині мазка, фактурі поверхні та тому, як світло взаємодіє з пігментом.
Успіх «Ірисів» став частиною масштабнішого результату. Весь розпродаж колекції родини Шлюмберже: Le Temps retrouvé принесла близько €74,4 млн. Усі 23 представлені на торгах лоти знайшли покупців.
При цьому три фрагменти настінного розпису Поля Сезанна, спочатку включені до каталогу, було знято з продажу: влада Екс-ан-Провансу має намір придбати їх для музею Гране за підтримки французького Міністерства культури.
Крім головного лота, високі результати показали й інші твори:
Клод Моне, «Сіна у Верноні, дерево» (La Seine à Vernon, l’arbre, 1894) — продано за €4,253 млн при оцінці €1,2–1,8 млн. До цього роботу не виставляли публічно та не продавали на аукціоні; вона була відома лише з чорно-білої фотографії.
П’єр Боннар, «Збір слив» (La cueillette des prunes, близько 1899) досягла €2,484 млн при оцінці €600–800 тис. Полотно не показували публіці з 1956 року. Вважається, що воно входило до триптиху, дві інші частини якого перебувають у японському Музеї мистецтв Пола.
Ґюстав Моро, «Східна мрія» (Rêve d’Orient, 1881) — продано за €1,41 млн, встановивши французький аукціонний рекорд для художника.
