“Опівнічники“
Художній інститут Чикаго
У тиші нічного міста горить м’яке світло закусочної — єдина тепла пляма на пустельних вулицях. За склом, мов у акваріумі, сидять четверо: двоє занурені у свої думки, чоловік у капелюсі біля стійки мовчки дивиться в чашку кави, а за прилавком неквапливо працює бармен.
Розмір картини вражає – 84 × 152 см. Хоппер використовував плавні, рівні мазки та мінімалізм деталей, щоб посилити відчуття тиші та застиглого часу.
Найвідоміша картина американського художника-реаліста Едварда Хоппера. Це один з найвідоміших творів мистецтва США. Картина, написана в 1942 році, у розпал Другої світової, передавши в них відчуття самотності, відстороненості та тендітної близькості людей у великому місті. Ні дверей, ні виходу митець не зобразив — ніби герої назавжди замкнені у цьому фрагменті ночі.
Хоппер стверджував, що сцена не змальована з конкретного місця, а зібрана з його спостережень за Нью-Йорком – суміш реальності та внутрішнього відчуття міста.
Коли Хопера запитали про відчуття відчуження на картині”, він відповів: “Я не вважав її особливо самотньою. Я сильно спростив сцену і зробив ресторан більше. Можливо, несвідомо, я малював самотність великого міста”.
Сьогодні «Опівнічники» вважаються не лише символом американського реалізму, а й своєрідним кінематографічним кадром, який надихнув десятки режисерів, фотографів та художників. Картина живе своїм життям, залишаючись вічним портретом міської ночі, де самотність та тепло зустрічаються за чашкою кави.
За словами режисера Рідлі Скотта, картина вплинула на відображення образу міста у фільмі «Той, що біжить по лезу».
Незабаром після завершення роботи над картиною вона була придбана Художнім інститутом Чикаго за 3000 доларів США, де й досі.
1982 року McDonald’s спробував придбати у Художнього інституту Чикаго права на відтворення картини. Маркетинговий відділ компанії задумав розмістити в кафе фігуру свого клоуна, але пропозиція була відхилена через скандал, що піднявся в пресі.
