“Офелія”
Галерея Тейт, Лондон
Картина “Офелія” Джона Мілле стала найбільшим шедевром стилю прерафаелітів.
Сюжет картини художник узяв із п’єси Вільяма Шекспіра «Гамлет, принц датський».
Картину «Офелія» Мілле почав писати з пейзажу, який, на думку художника, мав не менше значення, ніж зображення персонажа.
Художник створював 4 місяці пейзаж біля річки Хогсмілл, у графстві Суррей, проводячи біля мольберта по 11 годин на день.
Образ Офелії художник писав у своїй студії після створення пейзажу, що було незвичайно для тих часів.
Моделью стала дев’ятнадцятирічна Елізабет Сіддал, яку Міллі змушував по кілька годин лежати у наповненій ванні. Незважаючи на те, що ванна підігрівалася за допомогою ламп, була зима, тому Сіддал серйозно застудилася і для лікування їй давали опіумну настоянку – лауданум, дуже популярні ліки у вікторіанській Англії. Її батько пригрозив художнику судом, якщо той не сплатить лікарських послуг, і пізніше Міллі був висланий рахунок від лікарів на 50 фунтів.
Доля Сіддал та Офелії зблизилися: обидві страждали від меланхолії, а опіум, яким лікували Сіддал, спричинив її смерть. Червоний мак на картині – символ як загибелі Офелії, так і Ліззі.
Студія збереглася досі і знаходиться біля Британського музею в Лондоні. Нині там висить табличка, яка свідчить, що у будівлі 1848 року було засновано Братство прерафаелітів.
Картина, представлена в 1852 році, отримала змішані відгуки, одні визнали, що відчуття смерті передано занадто буквально. Інші побачили еротичний контекст та назвали картину порочною.
Відсилання до “Офелії” є і у фільмі Ларса Фон Трієра “Меланхолія”, і в кліпі Ніка Кейва та Кайлі Міноуг “Where The Wild Roses Grow”.
Саму роботу можна побачити у галереї Тейт у Лондоні.
