Цікаві факти про мистецтво: спаржа за 200 франків, орендований мурахоїд Далі та Олімпіада, де змагалися художники
Мистецтво вміє дивувати навіть тоді, коли, здавалося б, усе вже сказано. Художник, який жартома домалював клієнту «недостачу» в картині. Геній сюрреалізму, що вигулював у Парижі тварину, яку насправді ніколи не тримав удома. І Олімпійські ігри, на яких колись розігрували медалі не лише за біг чи плавання, а й за… живопис.
Продовжуємо рубрику «Інсайди художнього світу» — сьогодні про дотепність, містифікацію і забутий вид олімпійського спорту.
Спаржа за 200 франків: як Мане поставив крапку в одній щедрості
У 1880 році меценат і колекціонер Шарль Ефруссі замовив Едуарду Мане невеликий натюрморт — «Пучок спаржі» розміром лише 16,5 на 21,5 сантиметра. Домовилися на 800 франків.
Робота настільки сподобалася замовнику, що той відправив художнику чек одразу на 1000 франків — на 200 більше, ніж було обумовлено.
Мане не залишився в боргу. Він написав ще один, зовсім маленький натюрморт — з одним-єдиним стеблом спаржі — і надіслав його Ефруссі разом із запискою: «Надсилаю стебло, яке бракує вашому пучку».
Витончений жарт ціною в шедевр — саме так художник розрахувався за зайві 200 франків.
Пучок спаржі
1880 рік
Музей Вальрафа-Ріхарца
Німеччина, Кельн
Спаржа
1880 рік
Музей Д’Орсе
Франція, Париж
Мурахоїд і оцелот Далі, яких насправді не існувало
У 1969 році 65-річний Сальвадор Далі з’явився в паризькому метро з гігантським мурахоїдом на повідку. Фотографії блискавично розлетілися пресою: ексцентричний геній та його екзотичний вихованець виглядали як ідеальна пара. Далі охоче підтримав легенду, запевнивши журналістів, що тварина — його особиста.
Правда спливла значно пізніше. Менеджер художника зізнався: мурахоїда взяли напрокат у зоопарку виключно заради фотосесії, а в саме метро вони навіть не спускалися — знімки зробили біля входу.
Мурахоїд був не першим таким трюком. Раніше Далі не раз з’являвся на публіці з оцелотом на прізвисько Бабу, якого видавав за свого постійного супутника в подорожах. Насправді тварина належала менеджеру художника — Бабу так само «орендовували» для ефектних появ перед камерами.
Міф, як завжди у випадку з Далі, виявився куди привабливішим за реальність.
Коли за золоту олімпійську медаль змагалися художники, а не спортсмени
Мало хто пам’ятає, що з 1912 по 1948 рік на Олімпійських іграх існували повноцінні мистецькі змагання — так зване «П’ятиборство муз». Ідею запропонував барон П’єр де Кубертен, засновник сучасного олімпійського руху, і від задуму до втілення минуло цілих 18 років.
Правила були суворими: усі учасники мали створювати роботи, натхненні спортом, і не мали права публікувати їх десь іще до Олімпіади. Як і в спортивних дисциплінах, тут розігрували золоті, срібні та бронзові медалі — у п’яти категоріях: архітектура, література, музика, скульптура та живопис.
Із часом категорії деталізувалися: у 1928 році живопис розділили на малюнок, графічний дизайн і власне живопис; у 1932-му змагалися вже за картинами, малюнками, акварелями та гравюрами; у 1936-му додали рекламну графіку, а в 1948-му — друковану графіку.
У 1956 році мистецькі змагання скасували, замінивши їх олімпійською культурною програмою — саме завдяки їй країни-господарі й сьогодні представляють світові власну культурну спадщину під час Ігор.
Спаржа, орендований мурахоїд і забута олімпійська дисципліна — ще одне підтвердження того, що історія мистецтва завжди цікавіша за суху енциклопедичну довідку. У рубриці «Інсайди художнього світу» ми продовжимо шукати такі несподівані сюжети.
До зустрічі у наступному випуску.
