Цікаві факти про мистецтво: як Шагал розписав купол Паризької опери — і посварив нащадків двох художників через 60 років
Мистецтво не завжди живе мирно навіть саме з собою: буває, що один шедевр буквально ховається під іншим, а нащадки художників через десятиліття судяться за право на купол оперного театру. Сьогодні — історія про те, як Марк Шагал переписав французьку класику, і про художника, чий стиль народився… з рентгенівського знімка.
Продовжуємо рубрику «Інсайди художнього світу» — сьогодні про куполи, спадкоємців і кістки під шкірою.
Як Шагал розписав купол Паризької опери — і чому нащадки художника досі проти
У 1963 році міністр культури Франції Андре Мальро вирішив, що зал для глядачів Паризької національної опери час оновити. Тодішній плафон, розписаний художником Жюлем-Еженом Лєневе ще у 1875 році, зображував 63 персонажі — алегорії пір року, дня й ночі та різних античних богів.
Усе змінилося, коли Мальро побачив декорації Марка Шагала до балету «Дафніс і Хлоя». Вражений міністр запропонував художнику розписати плафон Паризької опери наново. Старий твір Лєневе при цьому не знищили — його дбайливо законсервували під новим полотном.
Масштаб роботи Шагала вражає: 220 квадратних метрів полотна, 200 кілограмів фарби та цілий рік життя художника. Готовий плафон закріпили на висоті понад 21 метр над залом, а офіційна презентація відбулася 23 вересня 1964 року.
Історія, утім, на цьому не закінчилась. У 2023 році спадкоємці Жюля-Ежена Лєневе звернулися до міністерства культури Франції з вимогою демонтувати фрески Шагала, щоб повернути куполу первісний вигляд. У проханні їм відмовили — сьогодні небо Шагала над залом Паризької опери лишається на місці.
Егон Шіле і рентген: звідки взявся його впізнаваний стиль
Дивакуваті, витягнуті, ніби зламані кінцівки на картинах Егона Шіле — один із найвпізнаваніших елементів його стилю. Виявляється, у цього прийому є цілком конкретне наукове коріння.
Художник свого часу винаймав кімнату в одному будинку з Гвідо Хольцкнехтом — одним із першопрохідців рентгенології. Саме сусідство з піонером рентгенівських досліджень надихнуло Шіле: він одним із перших почав навмисно перебільшено зображувати кінцівки людей, орієнтуючись на перші у світі рентгенівські знімки.
Так наукове відкриття, яке мало змінити медицину, несподівано вплинуло і на мову образотворчого мистецтва.
Купол, що ховає під собою інший купол, і художник, що підглядав стиль у рентгенівських променях, — ще два докази того, що межі між мистецтвом, наукою та історією завжди були умовними. У рубриці «Інсайди художнього світу» ми й далі шукатимемо такі перетини.
До зустрічі у наступному випуску.
